Ми прийшли на цю землю, щоб жити, працювати, розвиватися, творити. Але ніколи не забуваймо про те, що кожен із нас і всі ми разом узяті — невід’ємна частинка матінки — природи. Без неї ми ніщо, бо обійтися ніхто з нас не може ані без води, ані без повітря, ані без Сонця, ані без її щедрих дарів, якими вона нас годує. І не можемо ми протистояти її силі, особливо коли вирують природні стихії. Можливо саме тоді людина і відчуває свою слабкість і нестримну силу природи. Та світ навколо нас такий чарівний, таких квітучий і радісний, що людині тільки б захоплюватись ним та берегти цю чудову і неповторну красу, та життя нас заставляє замислитись, бо не все так добре, якби хотілося. Людська діяльність багато знищує природних ресурсів, нищить бездумно свою Землю і може настати незабаром такий час, коли природа стане проти людей, щоб людство задумалось, що наша Земля жива, що вона вимагає до себе кращого ставлення і накаже людей. То щоб цього не сталося, треба вже сьогодні задуматись над своєю діяльність і навчитися жити на планеті в гармонії з природою, не тільки споглядати її красу і користуватись її благами, але й дбати про її цілісність і непорушність. Відчувати її потреби, прислухатись про що співає Земля.

Бо все це справжнє, світле і живе

Краса природи, кольорові зливи,
Казкові форми, звуків метушня.
Люблю природу, я у ній щаслива,
Захоплююсь, милуюся щодня.
І кожен раз щось інше помічаю,
Струмочком радість в серденьку пливе!
В душі своїй я стільки щастя маю,
Бо все це справжнє, світле і живе.
Природа — диво! Небеса — це казка,
А ліс і поле — просто дивина!
І йдуть від всього, радість, щастя, ласка,
І почуттів чарівна глибина…
І стільки є захоплення й любові,
Що просто схоже все це на жагу.
А мудрість, що звучить у ріднім слові,
Дає тобі і силу, і снагу.  (Надія Красоткіна)